знакоутворення

ЗНАКОУТВО́РЕННЯ, я, с., спец.

Утворення знака (у 1 знач.).

Мовець використовує мовний знак у семантичній інтерпретації для репрезентування та оцінювання об'єктивного і суб'єктивного світу, тому й продукт знакоутворення є поліфункціональним (з наук. літ.);

Процес первинного і вторинного знакоутворення пов'язаний з відображальною й пізнавальною діяльністю людини (з навч. літ.).