знаючий
ЗНАЮ́ЧИЙ, а, е, заст.
Те саме, що зна́ючий.
А баба Мокрина – то була собі така знаюча баба, на все село знахарка. Чи в кого яка хвороба, чи в чоловіка що пропало .. – всі до неї, до тієї баби Мокрини йшли (Б. Грінченко);
Дід був такий завзятий, що як піде на спор [спір], то хоч чого й не знає, то скаже – знаю, а часом і своє вигадує і так до ладу приткне, що зіб'є з пантелику й знаючого (О. Стороженко).
Словник української мови (СУМ-20)