знерухомлювати
ЗНЕРУХО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕРУХО́МИТИ, млю, миш; наказ. сп. знерухо́м; док.
1. кого, що. Робити нерухомим (у 1 знач.).
Жалом скорпіон знерухомлює жертву й обороняється від ворогів (з наук.-попул. літ.);
Результатом десятихвилинної роботи були .. міцні магічні кайдани, що мали не лише знерухомити супротивника, а й намертво відгородити його від будь-яких ресурсів чаклунської сили (О. Авраменко, В. Авраменко);
Щоб знерухомити зламану кінцівку, на неї накладають шину (з навч. літ.).
2. що, фін. Припиняти рух, обіг (про кошти).
Гроші скупчуються в руках людей, які не створюють робочі місця, а лише споживають і накопичують кошти. Більш того, вони знерухомлюють левову частку грошей держави (з газ.);
Мати капітали, якими не можна розпоряджатися, означає частково знерухомити їх (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)