знерухомлювати

ЗНЕРУХО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕРУХО́МИТИ, млю, миш; наказ. сп. знерухо́м; док.

1. кого, що. Робити нерухомим (у 1 знач.).

Жалом скорпіон знерухомлює жертву й обороняється від ворогів (з наук.-попул. літ.);

Результатом десятихвилинної роботи були .. міцні магічні кайдани, що мали не лише знерухомити супротивника, а й намертво відгородити його від будь-яких ресурсів чаклунської сили (О. Авраменко, В. Авраменко);

Щоб знерухомити зламану кінцівку, на неї накладають шину (з навч. літ.).

2. що, фін. Припиняти рух, обіг (про кошти).

Гроші скупчуються в руках людей, які не створюють робочі місця, а лише споживають і накопичують кошти. Більш того, вони знерухомлюють левову частку грошей держави (з газ.);

Мати капітали, якими не можна розпоряджатися, означає частково знерухомити їх (з наук. літ.).