знерухомлюватися

ЗНЕРУХО́МЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗНЕРУХО́МИТИСЯ, млюся, мишся; наказ. сп. знерухо́мся; док.

1. Ставати нерухомим (у 1 знач.).

Все раптом зеленіє, як сторінка, занадто освітлена сонцем, спочатку візія мутиться, а потім знерухомлюється, знов напади хвороби (Т. Прохасько);

На мить він знерухомився (із журн.).

2. тільки недок. Пас. до знерухо́млювати.

Скелетним витяганням у разі перелому виростків стегнової кістки знерухомлюються лише сусідні з нею суглоби (з наук. літ.);

Аналітик підкреслив, що значна частина заощаджень знерухомлюється в готівковій валюті в банківських осередках (з газ.).