знесамовитіло
ЗНЕСАМОВИ́ТІЛО.
Присл. до знесамови́тілий.
Сатанчук .. кинувся товкти, знесамовитіло топтати її [Ялосоветку] ногами (О. Гончар);
У зловісності й поквапі бігло четверо, знесамовитіло тягнули якусь ношу (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me