знікчемніння

ЗНІКЧЕ́МНІННЯ, я, с., розм.

Стан за знач. знікче́мніти.

Він сміявся з жалюгідних засобів своєї обмеженої вченості, що завели його в таку безвихідь, вкинули в цілковите знікчемніння (П. Загребельний).