зніченість
ЗНІ́ЧЕНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. зні́чений.
Ми й далі ховали біля саней свою зніченість похнюплено, мовчки (О. Гончар);
Ліда ще щось вищебетувала [вищебечувала], намагаючись зігнати з хлопця зніченість, та це їй не вдавалося (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)