зовнішньомовний

ЗОВНІШНЬОМО́ВНИЙ, а, е.

Який існує поза мовою (у 1–3 знач.), не залежить від мови; позамовний, екстралінгвальний.

У дослідженні порушено проблему сучасної термінологічної деривації, яка інколи виходить за межі традиційної словотвірної норми під впливом і зовнішньомовних, і внутрішньомовних чинників (з наук. літ.);

Мову М. Грушевський розглядав як творчу практику особистостей, які, спілкуючись між собою, розвивають свій генофонд, орієнтуючись як на власні надбання, так і на зовнішньомовні запозичення, зберігають у ній культуру попередніх поколінь і вносять свою, відповідно до розвитку цивілізації (з наук. літ.).