зсутенілий
ЗСУТЕНІ́ЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до зсутені́ти.
На місці свого проводиря Гай побачив темного велета – неймовірний силует на фоні раптом зсутенілого неба (В. Владко);
* Образно. Ще досить простору між сосон зсутенілих і тиші гострої, щоб зранить сонне тіло (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)