зулу

ЗУ́ЛУ, невідм.

1. мн., одн., ч. і ж. Те саме, що зулу́си.

Відомий етнолог Лев Гумільов наводить історію, як західні місіонери намагалися прищепити християнську віру тубільцям із племені зулу (з наук. літ.);

У кінці ХVІІ ст. зулу жили невеликими групами, визнаючи владу верховного вождя лише номінально (з навч. літ.).

2. ж. Зулуська мова.

Зулу належить до мов банту і поширена в Південно-Африканській Республіці, Зімбабве та Свазіленді (з наук. літ.);

Писемність зулу була розроблена на основі латиниці в другій половині XIX ст. (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. зулу — зу́лу 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності зу́лу 2 іменник жіночого роду мова  Орфографічний словник української мови
2. зулу — невідм. 1》 Мова, що відноситься до сімейства мов банту. 2》 Те саме, що зулуси.  Великий тлумачний словник сучасної мови