зулу

зу́лу

невідм.

1》 Мова, що відноситься до сімейства мов банту.

2》 Те саме, що зулуси.

Значення в інших словниках

1. зулу — зу́лу 1 іменник чоловічого або жіночого роду, істота представник або представниця народності зу́лу 2 іменник жіночого роду мова  Орфографічний словник української мови
2. зулу — ЗУ́ЛУ, невідм. 1. мн., одн., ч. і ж. Те саме, що зулу́си. Відомий етнолог Лев Гумільов наводить історію, як західні місіонери намагалися прищепити християнську віру тубільцям із племені зулу (з наук. літ.); У кінці ХVІІ ст.  Словник української мови у 20 томах