зініціювати
ЗІНІЦІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, що.
Док. до ініціюва́ти.
Хіба міг поправити себе щодо того, хто зініціював їхній розрив: батько чи мати, чи батько сам пішов, чи вона його вигнала (Валерій Шевчук);
Автори з'ясовують причини незадоволення основної маси селянства існуючою системою землеволодіння, що зініціювало формування соціальної бази селянського руху (з наук. літ.);
Управа Центрального союзу українського студентства зінiцiювала й органiзувала Європейську молодiжну конференцiю “Вiд тоталiтарної системи – до відкритого суспiльства” (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)