1. Словник української мови у 20 томах

зініціювати

ЗІНІЦІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, що.

Док. до ініціюва́ти.

Хіба міг поправити себе щодо того, хто зініціював їхній розрив: батько чи мати, чи батько сам пішов, чи вона його вигнала (Валерій Шевчук);

Автори з'ясовують причини незадоволення основної маси селянства існуючою системою землеволодіння, що зініціювало формування соціальної бази селянського руху (з наук. літ.);

Управа Центрального союзу українського студентства зінiцiювала й органiзувала Європейську молодiжну конференцiю “Вiд тоталiтарної системи – до відкритого суспiльства” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зініціювати — зініціюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зініціювати — -юю, -юєш. Док. до ініціювати. Великий тлумачний словник сучасної мови