зіштовхнутий
ЗІШТО́ВХНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до зіштовхну́ти.
Поранили одразу і двох велосипедистів, а третій на повнім ходу, зіштовхнутий фурою, впав на дорогу (М. Малиновська);
Зіштовхнуті з мурів, покотилися колоди, кам'яні брили, бочки з землею (із журн.);
* Образно. Він стояв перед проваллям, власне, він вже летів у нього, зіштовхнутий долею в лихо, в біду, в нікуди, в ніщо, в ніяк, сам один, безпорадний, маленький (Ю. Покальчук).
Словник української мови (СУМ-20)