кабальєро
КАБАЛЬЄ́РО, невідм., ч.
У середньовічній Іспанії – лицар, дворянин.
Іспанія – країна грандів, сеньйорит і кабальєро – вигадала бій биків (Я. Качура);
– Даруйте, що не везу жодного листа, але замість відповіді світлий граф посилає цього кабальєро (Н. Королева);
Випускають биків у вузенькі вулиці, вони біжать, натовп їх дражнить, галасує, меткі кабальєро у білих сорочках з червоними хусточками кидаються їм напереріз (Л. Костенко);
Благородні кабальєро, гітари, кастаньєти, танець фламенко і, звичайно, тореадори... Та все це – парадний бік Андалузії (із журн.);
// Шанобливе звертання до чоловіків у іспаномовних країнах.
– Дозвольте спитати вас, кабальєро? – звернувся він до капітана Пабло, чітко вимовляючи іспанські слова (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)