канун
КАНУ́Н², у, ч.
Світський закон, що його видавав султан.
Кожній землі, краю, провінції, місцевості, кожній групі віруючих, племені, ремісникам і землеробам – свій окремий закон, званий рішучим словом “канун” (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)