капець
КАПЕ́ЦЬ, невідм., ч., жарг.
Кінець (див. кіне́ць¹ 3); капут.
Кінь у хазяйстві – все! Без коня мужикові капець! (Б. Антоненко-Давидович);
– Щодо звичайних поштових послуг, то тут повний капець – сам знаєш, як довго все це триває, коли йдеться про сполучення між нами й Місяцем (Ю. Андрухович);
// у знач. пред.
– Раптом – шубовсть! – попід самісіньким берегом провалююсь у якусь баюру. І починає мене засмоктувати. Ой лишенько! Ще трохи – і все, капець! (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)