капець

КІНЕ́ЦЬ присудк. сл. (кому, чому, рідше для кого-чого або без додатка — вживається для того, щоб підкреслити остаточне, безумовне припинення чогось, загибель кого, чого-небудь), АМІ́НЬ розм., МОГИ́ЛА розм., А́МБА розм., БА́СТА розм., КАЮ́К розм., КАПУ́Т розм., КАПЕ́ЦЬ розм., КВИТ розм., ТРУБА́ розм. Кінець подорожі, — Вже зіроньки гожі Сіяють на небі ясному (Леся Українка); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (О. Гончар); "Ну, — думалось йому неясно, — зараз скажений псюга цапне мене іклами за ніс — і амба" (Є. Гуцало); Годі з вами цяцькатись! Баста! (О. Гончар); — Зайдемо під повітку, а то побачить мама через вікно, і каюк нашій розмові (Ірина Вільде); Якби з Сокирами прийшли і Топорища, Тоді-то був би нам капут (Є. Гребінка); Він подумав, що в темряві німці легко можуть підкрастися по дорічному схилу дамби — і тоді їм обом капець. Йому і тому хлопчикові (О. Сизоненко); Землеміра викликати та й хай розпланує, розмірить і квит (А. Головко); — Стривай, Ганджібаєв.., тут труба нам буде! Зачекаємо роту! (Ю. Бедзик).

ТУ́ФЛІ (взуття, що закриває ногу не вище кісточок); ПАНТО́ФЛІ, ВИ́СТУПЦІ розм. (м'які кімнатні); КА́ПЦІ, ТА́ПЦІ рідко (легкі, перев. кімнатні); ТА́ПОЧКИ (легкі кімнатні або спортивні, перев. без підборів); ПАТИ́НКИ заст. (без закаблуків); ЧУВ'Я́КИ заст. (шкіряні з м'якою підошвою без підборів). Він був в сорочці, в червоному шлафроці й в туфлях, вишитих квітками (І. Нечуй-Левицький); То, може, тобі ще кімнатні пантофлі, і крісло, і килим тобі подавай?! (Б. Олійник); По підлозі зашаркав хтось виступцями (П. Панч); — Дух з мене випирає, капці погубила, та от-от дожену (М. Коцюбинський); На голові в нього капловушилася шапка, на ногах повстяні тапці. Тапці були загнуздані мотузками (Ю. Мушкетик); Тетяна взула свої спортивні тапочки, вийшла з хати (А. Шиян); Пані, розхристана, нечесана, в якихось патинках на босу ногу, приймала рахунок від куховарки (Л. Яновська); Тиша. Повільно пройшли, ліниво розмовляючи, два тюрки. Стихло за рогом шемрання чув'яків (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. капець — ка́пець іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. капець — див. кінець; смерть  Словник синонімів Вусика
3. капець — див. капці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. капець — КАПЕ́ЦЬ, невідм., ч., жарг. Кінець (див. кіне́ць¹ 3); капут. Кінь у хазяйстві – все! Без коня мужикові капець! (Б. Антоненко-Давидович); – Щодо звичайних поштових послуг, то тут повний капець – сам знаєш, як довго все це триває...  Словник української мови у 20 томах
5. капець — ка́пець ( перев. мн. ка́пці) хатнє взуття (м, ср, ст): Обличчя поголене, на тілі – свіжа сорочка, на ногах – м'які капці (Лисяк)||пантофля, папуча ◊ по тобі тут на́віть ка́пці не ли́шаться тут навіть сліду твого не буде (ст): Що ти маєш робити?...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. капець — присудк. сл., зниж. Кінець; дуже погано. Ви знаєте, що таке прищі?Я знаю. Це капєц (С. Пиркало). Чи то ведмідь, чи то кабан, все думаю — капець! («ТНМК»). Я думала, він свою копчену історію почитує і дрочить, а він, понімаєш, у нас буйний! Капєц! (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
7. капець — КА́ПЕЦЬ див. ка́пці.  Словник української мови в 11 томах
8. капець — Капець, -пця м. 1) Кожаная обувь безъ голенищъ, опорки, туфли. Від злого давця бери й капця. Ном. А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці. О. 1861. XI. 68. (н. п.). 2) Родъ суконныхъ шитыхъ носковъ. Гол. Од. 67.  Словник української мови Грінченка