капиця

КА́ПИЦЯ (ремінь, що зв'язує в ціпі бияк з ціпилном), СВІ́РКА діал., РИ́ПИЦЯ діал. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Яновський); (Микола:) От, бачиш, свірка в ціпі урвалася (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. Капиця — Капи́ця прізвище  Орфографічний словник української мови
2. капиця — -і, ж. Ремінь, що зв'язує бияк із ціпилном.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. капиця — КА́ПИЦЯ, і, ж. Ремінь, що зв’язує бияк із ціпилном. Коли молотила — ціп їй батько давав окремий: бич із вареного вишневого дерева, капиця з найміцнішої шкіри (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
4. капиця — Капиця, -ці ж. 1) = капець 1. Панщанні та поєдинкові, що на єдній нозі капиця, а на другій чобіт. Ном. № 1309. 2) Кожаная связь, прикрѣпляющая въ цѣпѣ бич къ ціпилну. 3) мн. Гребень крыши на избѣ. Вх. Зн. 24. 4) Бранное слово.  Словник української мови Грінченка