каракурт
КАРАКУ́РТ, а, ч.
Павук із чорним тільцем і червоними плямами на черевці самця та молоді, отрута якого (особливо самиці) надзвичайно небезпечна, навіть смертельна.
Що це? Воно, те зерно, почало роздуватись і ворушитися, воно... оживало!!! – у нього відростали високі ламані лапки, і вже чорні павуки підповзали до мене. Каракурт, чорна вдова, зі смертельним укусом якої не зрівняється жодна змія! (В. Шкляр);
Отрута каракурта в п'ятнадцять, а самиці – у сто шістдесят разів сильніша за отруту кобри і навіть самої ефи (з наук.-попул. літ.);
Павуки-каракурти поширені на Півдні України. Вони селяться у місцях, де ростуть бур'яни, для житла плетуть гніздо з павутини, прикріплюючи його до трави (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)