карма

КА́РМА, и, ж.

В індійських релігіях (буддизмі, індуїзмі, брахманізмі і т. ін.) – закон відплати, згідно з яким життя істоти та її перевтілення після смерті визначаються добрими чи лихими її ділами, а також вчинками її предків.

Бачу над тобою те, що карма називають, стан душі із попереднього втілення (Уляна Кравченко);

Основна ідея карми є вчення про самотворчість людини, про її одвічну свободу (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. карма — ка́рма іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. карма — [карма] -мие, д. і м. -м'і  Орфоепічний словник української мови
3. карма — -и, ж. В індійських релігійно-філософських системах (буддизмі, брахманізмі та ін.) сукупність усіх добрих і поганих справ, учинених людиною в попередніх існуваннях (життях), що визначає її долю в майбутньому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. карма — ка́рма (санскр. – діяння, відплата) в індійських релігійно-філософських системах (буддизмі, брахманізмі та ін.) закон відплати, який відповідно до моральної поведінки людини нібито визначає характер її наступного існування (перевтілення після смерті).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. карма — В індійській філософії сума вчинків, здійснених людиною під час попереднього існування, яка вирішує характер наступного втілення в ланцюзі реінкарнації (сансара).  Універсальний словник-енциклопедія