карма
КА́РМА, и, ж.
В індійських релігіях (буддизмі, індуїзмі, брахманізмі і т. ін.) – закон відплати, згідно з яким життя істоти та її перевтілення після смерті визначаються добрими чи лихими її ділами, а також вчинками її предків.
Бачу над тобою те, що карма називають, стан душі із попереднього втілення (Уляна Кравченко);
Основна ідея карми є вчення про самотворчість людини, про її одвічну свободу (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- карма — ка́рма іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- карма — [карма] -мие, д. і м. -м'і Орфоепічний словник української мови
- карма — -и, ж. В індійських релігійно-філософських системах (буддизмі, брахманізмі та ін.) сукупність усіх добрих і поганих справ, учинених людиною в попередніх існуваннях (життях), що визначає її долю в майбутньому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- карма — ка́рма (санскр. – діяння, відплата) в індійських релігійно-філософських системах (буддизмі, брахманізмі та ін.) закон відплати, який відповідно до моральної поведінки людини нібито визначає характер її наступного існування (перевтілення після смерті). Словник іншомовних слів Мельничука
- карма — В індійській філософії сума вчинків, здійснених людиною під час попереднього існування, яка вирішує характер наступного втілення в ланцюзі реінкарнації (сансара). Універсальний словник-енциклопедія