карлюка

КАРЛЮ́КА, и, ж., розм.

Те саме, що карлю́чка 2, 3.

Вагар сіно важить, Іван Іванович приймає урядові зобов'язання, карлюками робить у них позначки, виписує квитанції, щоб бухгалтер копійки нарахував (І. Чендей);

Котигорошко вже мав перед собою білий аркуш з видрукуваною принтером якоюсь карлюкою (В. Кожелянко);

Коли розгорнув [Кунерт] папірець, прочитав карлюки підпоручника Дуба (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

Тоді як ти мені на глухій улиці, де тепер стоять нові двори, вирізав з липи карлюку, щоб зробити люльку, – не думали ми тоді, .. як рознесе нас доля різно по далеких сторонах (П. Куліш).