картоплина

КАРТОПЛИ́НА, и, ж.

Окрема бульба картоплі.

Дубковський мовчки вихопив довгими темними пальцями гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Л. Первомайський);

З кишені свого благенького пальтечка він вивертає на сніг кілька невеликих картоплин (М. Стельмах);

Бачу, як садять вони – мати викопує ямку, а батько кидає туди картоплину з розплющеними вічками (Є. Гуцало);

Мати з духовки виймає печені картоплини, обпорскує їх водою з троєперстя і замотує утирачем, аби відіпріли (Є. Пашковський).

Значення в інших словниках

1. картоплина — картопли́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. картоплина — -и, ж. Окрема бульба картоплі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. картоплина — КАРТОПЛИ́НА, и, ж. Окрема бульба картоплі. З кишені свого благенького пальтечка він вивертає на сніг кілька невеликих картоплин (Стельмах, І, 1962, 248); Дубковський мовчки вихопив довгими темними пальцями гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Перв., Дикий мед, 1963, 290).  Словник української мови в 11 томах
4. картоплина — Картопли́на, -ни ж. Картофелина. (Свиня) хапала картоплину і зараз кидалась до другого (куща). Левиц. І.  Словник української мови Грінченка