карусельний
КАРУСЕ́ЛЬНИЙ, а, е.
Прикм. до карусе́ль.
На карусельній розмальованій тачанці знайшла собі пристанище весела парочка – солдат з дівчиною: сміючись їдять бублика (О. Гончар);
Дощ iшов, рiденький i смутний. Я iшла за дощиком, весела. А за мною – хлопчик. А за ним – фiалковий слоник карусельний (І. Жиленко);
* Образно. – Вікторе, ми в полоні якогось карусельного світогляду, примітивної механістичної схематики (Ю. Іздрик).
Словник української мови (СУМ-20)