карчило
КАРЧИ́ЛО, а, ч. і с., розм.
Збільш. до карк.
І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав (І. Франко);
Найхутше [найшвидше] впадало всякому в очі його грубе карчило, порепане, горошкувате (Л. Мартович);
Касян підокрався, мов кіт, і піймав татарина за карчило (А. Чайковський).
Словник української мови (СУМ-20)