Значення в інших словниках
-
карчило —
Карк [XII]
Словник з творів Івана Франка
-
карчило —
карчи́ло іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
карчило —
-а, с., заст. Потилиця.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
карчило —
КАРЧИ́ЛО, а, ч. і с., розм. Збільш. до карк. І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав (І. Франко); Найхутше [найшвидше] впадало всякому в очі його грубе карчило, порепане, горошкувате (Л.
Словник української мови у 20 томах
-
карчило —
карчи́ло зашийок (ст): Він знав, що на його годинах в послідній лавці хлопці часами грають у карти. Коли він почув такий нецензурний виклик, тоді раптом підходив до послідньої лавки і ненадійно ловив за карчило найближчого грача і казав: “Уж ти, драбе!...
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
карчило —
КАРЧИ́ЛО, а, с. Збільш. до карк. І за сим Медвідь Бурмило Лапи, голову й карчило В ту широку щіль запхав (Фр., XII, 1953, 18).
Словник української мови в 11 томах