каруца
Каруца, -ци
ж.
1) Карета. Я тобі подарую... і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565.
2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вивозять на ноле. Шух. І. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. І. 145.
Словник української мови Грінченка