Значення в інших словниках
-
каруца —
кару́ца іменник жіночого роду румунська хура, віз діал.
Орфографічний словник української мови
-
каруца —
КАРУ́ЦА, и, ж., діал. Румунська хура, віз. Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Прута (М. Коцюбинський); Петру бачить, як по шляху до них наближається каруца, запряжена худою конячиною (М.
Словник української мови у 20 томах
-
каруца —
ВІЗ (з запряжкою коней, волів), ПІДВО́ДА, ХУ́РМАНКА заст., ФУ́РМАНКА заст., ФІ́РМА́НКА діал., ФІ́РА діал.; ХУ́РА (великий); ФУРГО́Н, ХАЛАБУ́ДА, ХУРГО́Н розм., БАЛАГУ́ЛА заст.
Словник синонімів української мови
-
каруца —
Кару́ца, -ци, -ці; -ру́ци, -ру́ц
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
каруца —
КАРУ́ЦА, и, ж., діал. Румунська хура, віз. Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Прута (Коцюб., І, 1955, 192); Петру бачить, як по шляху до них наближається каруца, запряжена худою конячиною (Чаб., Балкан. весна, 1960, 41).
Словник української мови в 11 томах
-
каруца —
Каруца, -ци ж. 1) Карета. Я тобі подарую... і оціх коней, і каруцу. Чуб. II. 565. 2) Гуцульскій экипажъ: глубокій ящикъ на двухъ колесахъ, въ который собираютъ навозъ, а затѣмъ вивозять на ноле. Шух. І. 106. Вивозить каруцами гній. Шух. І. 145.
Словник української мови Грінченка