каруца
КАРУ́ЦА, и, ж., діал. Румунська хура, віз.
Нарешті коні рушили, каруца покотилася берегом Прута (Коцюб., І, 1955, 192);
Петру бачить, як по шляху до них наближається каруца, запряжена худою конячиною (Чаб., Балкан. весна, 1960, 41).
Словник української мови (СУМ-11)