карячки

КАРЯ́ЧКИ, КАРА́ЧКИ, присл., розм.

1. Те саме, що навпо́чіпки; накарачки, накарячки.

Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись (М. Коцюбинський);

Ми сиділи карачки під вільховим кущем. Задержані градом у бігу майже попадали на землю (Б.-І. Антонич);

Томаш сів карачки, намагаючись рухами плечей запнути кожух на грудях і втягти в нього голову (З. Тулуб).

2. Те саме, що ра́чки.

“Напирають, мабуть, – подумав він, – ще й вискочить не встигну”. І вже карачки хутко подерся догори (П. Панч).

Значення в інших словниках

1. карячки — каря́чки прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. карячки — карачки, присл., розм. 1》 Те саме, що навпочіпки; накарячки. 2》 Те саме, що рачки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. карячки — НАВПО́ЧІПКИ (НАПО́ЧІПКИ) (зігнувши ноги в колінах і тримаючись на пальцях ніг), КАРЯ́ЧКИ (КАРА́ЧКИ) розм., ПО́ЧІПКИ рідко. А дівчинка все ще сиділа навпочіпки перед своїм багаттям (Є. Гуцало); Проць присідає під стіною навпочіпки, просить закурити (В.  Словник синонімів української мови
4. карячки — КАРЯ́ЧКИ, КАРА́ЧКИ, присл., розм. 1. Те саме, що навпо́чіпки; накарячки. Вони сиділи нерухомо, карячки, боячись поворухнутись (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах