карячкуватий
КАРЯЧКУВА́ТИЙ, КАРАЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який має криві, широко розставлені ноги.
Йому вслід дріботів карачкуватий урядник (В. Кучер);
Хай би поткнувся глистюк Арнульф сюди з своїми карячкуватими жандармами! Він би показав їм (П. Загребельний);
Заскавучав радісно Рябко, й до двору ступив приземкуватий, карячкуватий Свирид, якого Мирон змалечку боявся (Микита Чернявський);
* Образно. Ми залишимо праворуч на схилі, метрів за двісті, карячкувату споруду недобудованого трампліна (Ю. Андрухович).
2. Кривий, покручений, незграбний.
Давид почав читати дописи .. Писані чорнилом і олівцем, усі карячкуватими, незграбними літерами (А. Головко);
Ріс [у яру] колючий-преколючий терен і якісь карачкуваті деревця (Ю. Мокрієв);
З великої купи сухого хмизняку, складеного біля дровітні, Лесь висмикував карячкувате гілляччя, клав на посічену ковбичку й цюкав сокирою (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)