карячкуватий
КАРЯЧКУВА́ТИЙ, КАРАЧКУВА́ТИЙ, а, е, розм.
1. Який має криві, широко розставлені ноги.
Хай би поткнувся глистюк Арнульф сюди з своїми карячкуватими жандармами! Він би показав їм (Загреб., Європа 45, 1959, 88);
Йому вслід дріботів карачкуватий урядник (Кучер, Зол. руки, 1948, 13).
2. Кривий, покручений, незграбний.
Давид почав читати дописи.. Писані чорнилом і олівцем, усі карячкуватими, незграбними літерами (Головко, II, 1957, 105);
Ріс [у яру] колючий— преколючий терен і якісь карачкуваті деревця (Мокр., Острів.., 1961, 58).
Словник української мови (СУМ-11)