касація
КАСА́ЦІЯ, ї, ж., юр.
1. Перегляд, скасування вищою інстанцією судової ухвали, вироку, що не набрали чинності закону.
Та Казанок на апеляцію, на касацію – поле у заставу віддав, жінку злиднями в могилу загнав, а все ж довгий час не здавався... (Є. Кротевич);
– Мені б присудили, доктор, таку зозульку, – сідаючи в трамвай, мовив Грак, – я б ніколи не подавав на касацію (О. Чорногуз).
2. розм. Те саме, що Касаці́йна ска́рга (див. ска́рга).
Організаційне оформлення судових інстанцій створює проблему складних взаємин між суддями конкретної судової установи, до якої направлятиметься апеляція чи касація (з наук.-попул. літ.);
На відміну від колишньої касації, в апеляційному перегляді повинен бути журнал судового засідання (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)