касетка
КАСЕ́ТКА, и, ж.
1. Зменш. до касе́та 1.
Найдужче його увагу привернули, звичайно ж, касетки з фотоплівкою (М. Дашкієв);
Отут є така спеціальна касетка, на котру можна записувати розмови (із журн.).
2. діал. Скринька.
Там пишалась прекрасна китиця рож, а біля неї лежала велика касетка з сріблом на дванадцять осіб (О. Кобилянська);
Був у нього тато – хочу автомобіль мати. Кидаймо монетки в скарбонку-касетку (І. Калинець).
Словник української мови (СУМ-20)