кастрат
КАСТРА́Т, а, ч.
1. Особина чоловічої статі, в якої видалено статеві залози.
Кирила тоді мучили недобрі енергетичні заряди: ненависні очі перехожого, втуплені у маляра із параноїдальною одержимістю маньяка-кастрата (С. Процюк);
Дитину в неї відбирає німий кастрат-євнух (із журн.);
У відгодівельні групи слід передати вибракуваних тварин – корів, волів, усіх бичків-кастратів (з газ.);
* У порівн. Омелько добре запам'ятав тоді це баб'яче безволосе лице, як у кастрата (Ю. Логвин).
2. перен., зневажл. Нікчемна особа, від якої немає ніякої користі.
Не говорить Ні сам сивий верхотворець, Ні його святії – Помощники [помічники], поборники, Кастрати німії! (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)