катавасія
КАТАВА́СІЯ, ї, ж.
1. церк. Виконання церковних пісень двома хорами.
Катавасія походить від візантійської традиції сходження хористів з обох крилосів на середину храму для спільного співу (з навч. літ.);
// У православному богослужінні гімн, який співається наприкінці пісень канону на утрені.
Катавасія, по суті, це той же ірмос, але який не розпочинає, а завершує пісні канону (з навч. літ.).
2. перен., розм. Розгардіяш, гармидер, метушня.
Така паморочна катавасія тривала з тиждень (І. Микитенко);
Данько .. теж не забарився ув'язатися в загальну катавасію (О. Гончар);
Усім він казав одне й те ж: – Ото скажіть спасибі, що вас не вплутали в цю катавасію! (М. Циба);
Перед тим Ворон загадав собі не встрявати ні в які катавасії, поки не перепровадить Тіну за Збруч (В. Шкляр).
Словник української мови (СУМ-20)