катар
КАТА́Р, у, ч., мед.
Запалення слизової оболонки деяких органів.
Маю загострення істерії та анемії, а до того ще й якийсь катар в грудях (Леся Українка);
В поїзді краще не пхатися до вікна. Можуть натопити в вагонах, а тоді можна дістати катар (Ірина Вільде);
Те, що звичайно вважалося грипом, є тільки сезонний катар дихальних шляхів (М. Дашкієв);
Спробуй довести тепер татові, що ніякої причини для тривоги немає, що в неї катар – і більш нічого, і що з вигляду вона здорова, навіть поправилась (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)