катати
КАТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. кого, що, на чому, в чому. Возити когось, щось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку.
Він не раз катав мене на літаку (М. Трублаїні);
– Я її [сестричку] на возику кататиму (О. Гончар);
Після тієї пригоди з виграшем машини батько Сашка Цигана помітно подобрішав і став часто катати сина на мотоциклі (В. Нестайко);
У басейні опинилися білі ведмеді, тюлені, пінгвіни, а на алеях звіринцю з'явилися навіть сардинські віслюки, запряжені у візки, щоб катати дітей (І. Корунець, пер. з тв. Дж. Родарі).
2. що і без прям. дод., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом, для вираження енергійної, швидкої дії, спонукання до дії.
– Скидай, сину, свою торбу, – звернувся до хлопця Архип, – катай до ставка, скупайся (С. Добровольський);
[Овчаренко:] Вибачте, я трохи затягнув лекцію. Я пропускаю кілька сторінок. [Голоси з місць:] “Нічого, нічого!” “Катай, катай усе...” (О. Корнійчук).
3. що, техн. Те саме, що вальцюва́ти.
В цеху освоювали нову марку сталі – катали броню для танків (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)