1. Словник української мови у 20 томах

катати

КАТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. кого, що, на чому, в чому. Возити когось, щось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку.

Він не раз катав мене на літаку (М. Трублаїні);

– Я її [сестричку] на возику кататиму (О. Гончар);

Після тієї пригоди з виграшем машини батько Сашка Цигана помітно подобрішав і став часто катати сина на мотоциклі (В. Нестайко);

У басейні опинилися білі ведмеді, тюлені, пінгвіни, а на алеях звіринцю з'явилися навіть сардинські віслюки, запряжені у візки, щоб катати дітей (І. Корунець, пер. з тв. Дж. Родарі).

2. що і без прям. дод., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом, для вираження енергійної, швидкої дії, спонукання до дії.

– Скидай, сину, свою торбу, – звернувся до хлопця Архип, – катай до ставка, скупайся (С. Добровольський);

[Овчаренко:] Вибачте, я трохи затягнув лекцію. Я пропускаю кілька сторінок. [Голоси з місць:] “Нічого, нічого!” “Катай, катай усе...” (О. Корнійчук).

3. що, техн. Те саме, що вальцюва́ти.

В цеху освоювали нову марку сталі – катали броню для танків (Яків Баш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. катати — ката́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. катати — -аю, -аєш, недок. 1》 перех. Возити когось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку. 2》 перех. і неперех., фам. Уживається замість іншого дієслова, зміст якого розкривається контекстом, для вираження енергійної, швидкої дії, спонукання до дії. 3》 перех., тех. Те саме, що вальцювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. катати — Аю, -аєш, недок., школ., студ. Списувати. Словник сучасного українського сленгу
  4. катати — ВАЛЬЦЮВА́ТИ (про сталь і т. ін. — пропускати між вальцями для розплющення), КАТА́ТИ рідше. Прокатні стани на "Запоріжсталі" невтомно вальцюють сталеві листи (Ю. Збанацький); — Вчора приїхав та й знову в дорогу? А хто буде сталь катать? (В. Кучер). Словник синонімів української мови
  5. катати — КАТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. перех. Возити когось на чому-небудь або в чомусь для розваги, на прогулянку. — Я її [сестричку] на возику кататиму (Гончар, II, 1959, 253); Він не раз катав мене на літаку (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 35). 2. перех. і неперех. Словник української мови в 11 томах
  6. катати — Ката́ти, -та́ю, -єш гл. Бить. Горілку, мед не чаркою, — поставцем кружає, а ворога, заплющившись, ката, не минає. Шевч. Словник української мови Грінченка