катований

КАТО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до катува́ти 1, 2.

Он розбойник [розбійник] катований Зубами скрегоче (Т. Шевченко);

– Та будьте ви прокляті, бісові кати!.. – застогнав крізь зуби катований Панчоха (Іван Ле);

Катоване найжорстокішими катами віку, воно [серце] б'ється кволо й глухо (Ю. Мушкетик);

// като́вано, безос., пред..

Простий народ стогнав у тяжкій неволі під панами... А за кожний стогін його московським звичаєм катовано (І. Нечуй-Левицький);

// у знач. ім. като́ваний, ного, ч. Людина, яка зазнає тортур.

Свист лози, гехкання за кожним ударом гайдуків, крики й зойки катованих переполошили всю двірню (Ф. Бурлака);

У Мемфісі довго було чути плач катованих, а потім єгиптяни ще довше оплакували муки священного бика (І. Білик).

Значення в інших словниках

1. катований — като́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. катований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. і теп. ч. до катувати 1), 2). || у знач. ім. катований, -ного, ч. Людина, яку катували або катують.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. катований — Като́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. катований — КАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до катува́ти 1, 2. Он розбойник [розбійник] катований Зубами скрегоче (Шевч., I, 1963, 242); — Та будьте ви прокляті, бісові кати!..  Словник української мови в 11 томах
5. катований — Катований, -а, -е Наказанный палачемъ; пытанный; измученный.  Словник української мови Грінченка