катування
КАТУВА́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. катува́ти.
[Бекер:] Тут людям муки завдають, беруть на катування (Леся Українка);
Було дуже мало надії на те, що фізичною мукою, катуванням можна зламати волю Крайнєва (В. Собко);
Фашистська тюрма – це безперервне катування (Ю. Збанацький);
Хто знає, може, один із них виявиться слабким, не витримає витончених катувань (Б. Левін).
2. Стан за знач. катува́тися 1.
– Що з тобою, бідна Аня? Ти змарніла, ти слаба... Досить з тебе катування (Л. Первомайський);
Але те, що розважало відчайдушного хлопця, для дівчат було мукою, катуванням (О. Гончар);
В людину цей звук не проникав ніколи, людським теж не ставав ніколи – удари зовні, катування, катування без надії на порятунок (П. Загребельний);
Дві години чекання були для неї наче два століття катувань (Д. Паламарчук, пер. з тв. Стендаля).
Словник української мови (СУМ-20)