катуватися
КАТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. чим і без дод. Страждати морально, перев. звинувачуючи себе в чомусь; мучитися.
Довго не лягали спати, сиділи за північ та все думали й катувались (В. Підмогильний);
Все своє коротке життя Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше – і гірко катувався своїм неповноліттям (Ю. Смолич);
Тепер він міг тільки катуватися думками. Катуватись і каятись (Ю. Бедзик);
Ми катуємося власним болем і болем тих, які колись відкатувались (І. Калинець);
– Не видали, бач, на руки довідки про звільнення в запас із тієї частини, де я служив. Ось і далі мушу катуватися у військовій формі (О. Шугай).
2. Пас. до катува́ти.
Нема сім'ї, немає хати, Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)