катуватися
КАТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Страждати морально, звинувачуючи себе в чомусь; мучитися.
Все своє коротке життя Сашко мріяв бути дорослим, вирости якнайшвидше — і гірко катувався своїм неповноліттям (Смолич, Світанок.., 1953, 36);
Тепер він міг тільки катуватися думками. Катуватись і каятись (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 130).
2. Пас. до катува́ти.
Нема сім’ї, немає хати, Немає брата, ні сестри, Щоб незаплакані ходили, Не катувалися в тюрмі (Шевч., II, 1953, 270).
Словник української мови (СУМ-11)