Словник української мови у 20 томах

каурі

КАУ́РІ¹, невідм., ч.

Черевоногий молюск, поширений у тропічних частинах Тихого та Індійського океанів, з мушель якого виготовляють прикраси.

Жінкам за одежу правила теж сама тільки зелена спідниця, вишита барвистим шовком і оздоблена бісером або дрібними черепашками каурі та підперезана поясом із намиста (П. Скунць);

Стара показала на рибину і простягла в плату на коричневій, зморшкуватій долоні сліпучо-білу мушлю каурі (Ю. Логвин);

На місці археологічних розкопок у Замбії траплялись черепашки каурі (з газ.).

КАУ́РІ², невідм., с.

Хвойне дерево родини араукарієвих, що походить з Північної Африки; цінне своєю деревиною і смолою.

Далі почалися безмежні ліси, що нагадували австралійські, тільки тут росли не евкаліпти, а каурі (Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна);

Шишки каурі подібні до ялинкових, але дрібніші (із журн.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. каурі — кау́рі 1 іменник чоловічого роду, істота молюск кау́рі 2 іменник жіночого роду рослина  Орфографічний словник української мови
  2. каурі — I невідм. Два вида молюсків підкласу передньозябрових. II невідм. Дрібна монета Гвінеї.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. каурі — кау́рі (маорійське) 1. Черевоногий молюск родини ципрей, поширений у тропічних частинах Тихого та Індійського океанів; використовували як прикраси. Інша назва – ужівка. 2. Те саме, що й агатис.  Словник іншомовних слів Мельничука