качанчик
КАЧА́НЧИК, а, ч.
Зменш. до кача́н.
Товару чужого в город не пустить. А курей з капусти? По Іванкові – ані качанчика до осені не лишилося б (В. Дрозд);
Зайчики-пузанчики, на капусту ласі, з'їли два качанчики і горнятко каші (І. Андрусяк);
Бронзоволиця “Бессарабка”, місцевий кремнистий сорт [кукурудзи] з мініатюрними качанчиками (І. Волошин);
– А я щойно пшіночки зварила, шість качанчиків добрих знайшла (Микита Чернявський);
Зирк, – а яблука нема. Зирк у бриль .. – Лиш качанчик у брилі... (І. Нехода);
* У порівн. [Пріська:] Воно змалку було дрібненьке, бігало, як качанчик (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)