каяття

КАЯТТЯ́, я́, с.

1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку.

– Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятися цілий вік. Але буде каяття, а вороття не буде, як кажуть в приказці (І. Нечуй-Левицький);

Скілько тут [у тюремному шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (І. Франко);

А Дувида картало каяття. – Коли б тільки жива знайшлася!.. (С. Васильченко);

Тепер Мавра кляне його й себе, а чи колись не буде жалкувати за цим? Буде каяття, та не буде вороття (М. Стельмах);

Тато лиш зітхнув гірко, але без каяття, і вийшов з хати, щоб не тривожити маму (Г. Тарасюк).

2. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини.

[Голос покликача:] Він заявив про щире каяття і має зараз се довести ділом (Леся Українка);

– Провини вашої немає і каяття зайве, – сказала я (М. Чабанівський);

Павло Ключар iз своєю мамою як могли оберiгали мене, як це не дивно, вiд людської вдячностi, чи то похвали, чи то й запiзнiлого каяття (Р. Федорів);

* У порівн. Як дивно бачити своє життя В малій і супокійній брилі книжки! Там дні твої нещадні, як опришки, Щемливі, як дівоче каяття (Д. Павличко).

3. Зізнання в гріхах, зміна ставлення до своєї поведінки.

Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Хвора:] А для таких, як я, в раю немає місця. [Черниця:] Все переможе щире каяття, І гріх, і пекло перед ним зникають (Леся Українка);

Мов чайка, дзвін квилить-кигиче. До каяття людей він кличе (Микола Чернявський);

Він був щасливий тим маленьким щастям, що дається лише на мить, але геть засліплює очі. Потім настає каяття, прокидається тверезий глузд, але то вже пізно (О. Чорногуз).

Значення в інших словниках

1. каяття — (жаль за провиною) покаяння, спокута.  Словник синонімів Полюги
2. каяття — каяття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
3. каяття — (дія) каяння, покаяння, покута, спокута; (перед ким) сповідь; (зголошення своїх злочинів) як ім. повинна <н. прийти з повинною>.  Словник синонімів Караванського
4. каяття — -я, с. 1》 Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. 2》 Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. 3》 церк. Зізнання у своїх гріхах; сповідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. каяття — Кайся, та в каглу не пхайся. Жарт із чоловіка, що дуже журиться дрібницею. Не кайся зраня встати і за молоду оженитися. Не пожалієш ні одного, ні другого. Не кайся рано встати і за молоду вчитися. Значіння, що й попереднє.  Приповідки або українсько-народня філософія
6. каяття — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л.  Словник синонімів української мови
7. каяття — Каяття́, -ття́, -ттю́, в -тті́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. каяття — КАЯТТЯ́, я́, с. 1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. Спільно тут [у тюремному шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (Фр., IV, 1950, 179); А Дувида картало каяття. — Коли б тільки жива знайшлася!..  Словник української мови в 11 томах