квадрант
КВАДРА́НТ, а, ч.
1. мат. Четверта частина кола або одна з чотирьох частин площини, на які її ділять дві взаємно перпендикулярні прямі.
У третьому і четвертому квадрантах номограми показано зв'язок між мірою опуклості-увігнутості схилу та відносним змивом ґрунту і тратами на прямих схилах (з наук. літ.);
Квадрант площини.
2. Старовинний астрономічний прилад для вимірювання висоти небесних світил.
На отаманській чайці .. Петро Скрипник перевіряв за допомогою квадранта місцезнаходження флотилії (С. Тельнюк);
Витягши .. квадрант, я виявив, що ми ухилилися на півградуса на південь (П. Мовчан, пер. з тв. Р. Сабатіні);
Експонати астрономічного відділу – телескопи, квадранти тощо – знайомлять з астрономічною технікою від початку її зародження до кінця XIX ст. (з наук.-попул. літ.).
3. Прилад для вертикального націлювання гармат, мінометів та кулеметів за заданим кутом підвищення.
Здавалось, вони [солдати] так цілим колгоспом і прийшли сюди і, замість орати або сіяти, взялися за кутомір-квадрант, за нову, незнайому науку (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)