квакнути
КВА́КНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до ква́кати.
[Павло:] Жаби квакнули, свині хрякнули, сполохались горобці (М. Кропивницький);
Десь квакнула качка і ще раз мугикнула корова (О. Лисяк);
На мить всі замовкають, на мене з різних кутків дивляться зацікавлені очі. – Ти щось квакнув (А. Дністровий).
Словник української мови (СУМ-20)